Мільйон парашутиків
Моноп’єса зі стереоефектом
Історія починається інтригуюче, майже як у детективі: несподіваний спадок від незнайомої американської бабусі для нашої бідної „попелюшки”, загадкові умови отримання спадку - прочитати щоденник далекої родички, розстріляної у 41-му році... І не просто прочитати, а й зіграти і – найголовніше – відгадати потаємну волю американки... Поступово, через небажання і внутрішній спротив, героїня поринає у життя іншої жінки: переживає і протестує, знаходить спільне і дивується несподіваному. Це і розмова з власним тілом, і подорож у Париж, і віртуальна вечірка, і участь у цирковій виставі, це і зрада батька, і трагічне кохання... У п’єсі чимало комічних моментів, але кінець – пронизливий до сліз. У фіналі сучасна жінка втілює дитячу мрію загиблої: на місто летять мільйон парашутиків з іграшками, для мертвих, і живих, і ненароджених дітей...
П’єса опублікована в антології „У чеканні театру”.
Поставлена у Відкритому Буковинському театрі (Чернівці, 2005).
Коли повертається дощ
Небезпечна гра на дві дії
Чоловічих ролей – 3
Жіночих – 3
Дія відбувається в деякому провінційному місті Н., де вже давно нічого не відбувається – не народжуються, і не вмирають, не одружуються і не кохають і так давно не було дощу, що можуть виникати міражі. Люди вигадують події і пишуть про них у газетах, хоронять примар, відкопують псевдоісторичні пам’ятки... А ще грають в особливі азартні ігри: наприклад, роблять ставки на новоприбулих: як скоро поїде чужинець, якого розігрує компанія з чотирьох друзів? Але от до міста приїжджає жінка і відкриває нову кав’ярню „Під парасолькою”. Проте цього разу все відбувається інакше: розігране вбивство стається насправді, а пустелю міста нарешті зрошує довгожданий дощ...
П’єса одержала першу премію в галузі драматургії на Бієнале актуальних мистецтв у Києві (2004), лауреат літературного конкурсу „Коронація слова” (2006).
Постановки: спільний проект Центру Курбаса і Київського театру «Ательє 16»,
Білоцерківська театр-студія.