Середа
20.09.2017
21:06
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 95
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

НЕДА НЕЖДАНА

Головна » 2012 » Жовтень » 7 » Неда Неждана обрана патроном на найбільшому фестивалі сучасної драматургії в Європі – Бієнале «нові Європейські п’єси».
13:14
Неда Неждана обрана патроном на найбільшому фестивалі сучасної драматургії в Європі – Бієнале «нові Європейські п’єси».

Найбільш глобальною подією Європи стало Бієнале «Нові європейські п’єси» у Вісбадені (Німеччина) з 14 по 25 червня. Минулого року організатори цього найбільшого в Європі фестивалю сучасної драми обрали мене драматургом-патроном України. Цей фестиваль має особливу структуру – не журі, як зазвичай, а патронів – успішних активних драматургів своєї країни, які рекомендують ті чи інші персоналії, тексти та вистави, але рішення про включення до програми лишається за засновниками – режисером  Манфредом Бейлхарцом, драматургами Танкредом Дорстом і Урсулою Елер. Минулого разу з України у програмі бієнале був лише Павло Ар’є, учасник майстер-класу для молодих драматургів. Цього разу наша країна була презентована ширше. Перш за все – п’єса «Ромео і Жасмин» О.Гавроша (призер «Коронації слова») була включена до програми перекладацького семінару (окремий конкурс, в який було обрано лише 6 п’єс з 40 країн, що також є великою перемогою). На фестивалі її презентували в театральній читці з німецькими акторами та режисером. Погляд автора на наш жорстокий і цинічний світ через призму тваринного, який виявляється більш «гуманним», водночас із українським колоритом та тонкою іронією - був добре сприйнятий і акторами, і аудиторією. Варто відзначити і прискіпливість перекладачки Лідії Нагель, яка ретельно шукала німецькі аналоги діалектизмів і навіть пісень. Зауважу, що сам фестиваль – це не лише потужна програма вистав з 25 країн Європи, а ще й семінари, творчі зустрічі, літературний салон та майстер-класи для молодих драматургів, критиків та перекладачів п’єс. Україна була представлена на фестивалі і в інших формах - мене в четвірці авторів також було запрошено на літературний салон, де я відповідала на питання відомого критика і телеведучої Мануели Райхарт і розповідала не лише про свою творчість, а й про театральну і політичну ситуацію в Україні. Зауважу, що це викликало живий інтерес і організаторів, і аудиторії в цілому – а за контекстом питань я зрозуміла, що ми й досі лишаємося «білою плямою», і змушені розповідати іншим народам про свою культуру, як про «тера інкогніта». Окремо хотілося б поділитися враженнями про Бієнале. Переглядаючи різноманітну фестивальну програму, побачила її нерівність відносно текстів – є вистави досконалі і з точки зору драми, і постановки, а були й пересічні тескти проте з потужним візуальним рядом. На форумі у патронів поставало питання – чи це фестиваль драматургії чи режисури? Хоча фестиваль не має журі і неконкурсний в традиційному значенні, на ньому є голосування публіки, а патрони вирішили провести своє «приховане» опитування щодо фаворитів. Здивувало, що лідери публіки і патронів виявилися зовсім різними. Але і там, і там перемагали здебільшого вистави не з економічно сильних і стабільних країн, навіть навпаки, виявилася зворотня тенденція – це переважно вистави пост-соціалістичного «табору». В офіційному списку – Росія («Убивця»  А.Молчанова), Болгарія («Откат» З.Карабашлієва), Хорватія («Я ненавиджу правду» О.Фрлжіча), серед неофіційних лідерів – Польща, Латвія, Ірландія. Особисто мені б хотілося відзначити вишукану і справді вражаючу польську виставу «Наш клас» Т.Слободзянека, де півстоліття життя одного реального класу поляків і євреїв проявило всі грані злету і падіння людського духу.  Оригінальною і симптоматичною стала латвійська вистава «Чорне молоко» А.Херманіса про тварин і людей, яка перегукувалася за формою з нашим «Ромео і Жасмин» О.Гавроша і являла парадоксальний погляд на вступ до Євросоюзу як шлях нищення автентичної культури. Створенням особливих  театральних світів вразили «Сині хлопці» Брокентокерс (Ірландія) – розслідування загадкової смерті хлопчика з інтернату та «Сірко Амбуланте» А.Могучого та М.Ісаєва (Росія) – химерна сучасна інверсія «Дон Кіхота» та «Дракона», хоча обидві п’єси здавалися радше текстами, вписаними в контекст конкретної вистави, ніж самостійними творами. Оригінальною була румунська постановка – «Майданчик Тарговище» П.Штефана - вистава про життя одного міста монтувалася за вибором кожного глядача з різних фрагментів у різних стилях на різних сценах і з лотереєю, де переможців чекала індивідуальна «кабінентна» сцена один на один з актором. Цей перелік можна було б продовжити, але не менш  важливим було спілкування з колегами – успішними драматургами Європи - і в рамках форуму, який вела Малгожата Семіл, і на численних творчих зустрічах, концертах і вечірках. Мене вразила дружня і вільна атмосфера фестивалю, де не було зарозумілості і зверхності колег – незалежно від віку і статусу. У цьому колі цінується фаховість і націленість на успіх за будь-яких соціальних чи економічних умов у країні. Порадувало і те, що на фестивалі не було єдиного напрямку, а фаворитами були якраз оригінальні вистави.

Переглядів: 480 | Додав: NEDA | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: